Янукович снова размазывает сопли…
Тимошенко, Ющенко, Януковичпросмотров 415
У банды регионалов появились более талантливые ученики в лице банды Юлии Тимошенко. Обижает она пацанов. Поэтому Янукович обратился ко всем гражданам Украины и мировому сообществу.
Лидер Партии регионов Виктор ЯНУКОВИЧ заявляет о недопустимости проявлений тоталитаризма со стороны правительства и начинает борьбу против цензуры, за свободу и свободное высказывание мнений в Украине.
Об этом говорится в переданном УНИАН пресс-службой Партии регионов заявлении В. ЯНУКОВИЧА по поводу решения Печерского районного суда Киева от 22 сентября, который постановил запретить распространение любой недобросовестной рекламы, касающейся деятельности премьер-министра, председателя партии «Батькивщина» Юлии ТИМОШЕНКО.
«Днями произошел беспрецедентный случай — при помощи подконтрольного суда власти запретили критиковать действия правительства и премьер-министра во всех средствах массовой информации и в рекламе. Этот факт вызывает глубокую обеспокоенность за судьбу демократии и свободы слова в Украине», — заявил В. ЯНУКОВИЧ.
По убеждению политика, «попытки Ю. ТИМОШЕНКО запретить критику действий возглавляемого ею правительства, и ее собственные промахи — это первый шаг к возвращению тоталитарной системы».
«Это попытка при помощи подконтрольных судов и репрессивных органов возобновить цензуру и взять под полный контроль информационную сферу.
Украина строит гражданское общество. И нужно признать — уже немало сделано на этом пути.
Политики, диктующие этому обществу запрет плюрализма мнений, запрет открытого высказывания оценок работы правительства и высших должностных лиц, — опасны для общества и для будущего Украины.
Потому что они несут в себе угрозу полного свертывания демократических процессов в нашем государстве», — говорится в заявлении лидера Партии регионов.
Поэтому В. ЯНУКОВИЧ обращается ко всем гражданам Украины, кому дороги принципы свободы и свободного мнения, а также к мировому сообществу, чтобы совместными усилиями «остановить возвращение тоталитарных проявлений в Украине».
«Мы вместе можем сохранить достижения демократии в нашем государстве.
Выражаю особую благодарность тем украинским независимым журналистам, которые выступили с протестом против наступления на свободу слова.
Я готов подать руку каждому, кто пополнит ряды борцов против цензуры в прессе, за свободу и свободное высказывание мнений», — заявил В. ЯНУКОВИЧ.
Комм. ЗУБРа: после того, как регионалы прихватили юго-восток Украины у ЗУБРа и других прорусских органицаций проблем поприбавилось. Эти голубые полицаи в нашем тылу бездарно сели на русскую тему. Сами ничего не делают, даже вредят, и нам мешают. К примеру, у ЗУБРа с начала 2000-х на донеччине проблемы с регистрацией местных структур. Сейчас это уголовное быдло распускает сопли, что их-де обижают. А то, что они сами на протяжение уже второго десятка лет терроризируют Донбасс — они типа позабыли. Пусть и они на своей поганой шкуре испытают, что такое «зачистка» оппонентов…
Ющенка проігнорували у США
На тлі американської медійної тиші його заяви для AP в дусі «Я планую перемогти на виборах» звучали вже зовсім непереконливо. Адже візит Ющенка до Нью-Йорку став ідеальною демонстрацією гнітючої нерезонансності і, за великим рахунком, повної непотрібності.
Покритим майже абсолютною тишею в американських ЗМІ і позбавленим уваги з боку адміністрації Обами — ось таким вийшов цьогорічний візит Віктора Ющенка до США.
Якби не самотнє інтерв’ю українського президента для агентства Associated Press, то пересічний американець навряд чи взагалі здогадався б, що у Штатах з аж триденним візитом гостює людина, яку іще чотири роки тому приймали мало не як героя. І це — симптоматично.
Причому це — не лише уже донесхочу заїжджений симптом того, наскільки сильно президент України підвів американців у їхніх сподіваннях на світле постреволюційне майбутнє нашої держави. Це ще й симптом, який напряму стосується цьогорічної передвиборчої кампанії ВАЮ.
Адже
у той час, коли українські пейзажі давно вже зарябіли політичною рекламою усіх чільних кандидатів у президенти, діючий глава держави чомусь вирішив замість українців зваблювати Захід.
Лише у вересні Ющенко вже встиг попіаритись у виданнях Rzeczpospolita, Der Spiegel, The Times, а також в інформагентствах Bloomberg та тому ж таки щойно згаданому AP.
Цим глава держави, до речі, вже дав привід для злосливих усмішок тим, хто вважає його прихід до влади і саму «Помаранчеву революцію» західною спецоперацією. Ось, мовляв, він зараз знову намагається довести Заходу свою потрібність.
Як би там не було, а на тлі американської медійної тиші його заяви для AP в дусі «Я планую перемогти на виборах» звучали вже зовсім непереконливо. Адже візит Ющенка до Нью-Йорку став ідеальною демонстрацією гнітючої нерезонансності і, за великим рахунком, повної непотрібності.
Певною мірою, щоправда, у такій незацікавленості у його присутності з боку ЗМІ «винен» сам стиль поведінки президента.
Якщо минулого року він виборював собі хоча б якесь місце під журналістським сонцем, не цураючись жодної нагоди «наїхати» на Тимошенко і не перестаючи говорити про Голодомор та грузинсько-російський конфлікт, то цього разу український лідер виступав мляво.
Звичний для Ющенка праведний гнів почав хоч якось проявлятися лише на другий день візиту, коли він звинуватив «перш за все БЮТ» у розбещенні парламенту висловив «серйозну претензію» до уряду Тимошенко через «неконкурсну, неринкову і неконкурентну» схему приватизації ОПЗ. Але на цьому його прояви раптом закінчилися.
Тему ж Голодомору Віктор Андрійович вичерпав ще під час минулорічної поїздки, заразом діставши нею усю міжнародну спільноту — вона стала повністю безперспективною навіть за ющенківськими мірками. Тому і вона, і тема кавказького конфлікту з американського репертуару Ющенка практично зникли.
Що стосується ігнорування Ющенка адміністрацією Обами, то
озвучені штатним політексертом Банкової Вадимом Карасьовим посилання на те, що президент США просто не хотів створити враження свого впливу на українські вибори, прозвучали як мінімум несерйозно.
Питання другого терміну ВАЮ на порядку денному просто не стоїть, а тому ні про який «вплив» мови бути просто не могло.
Не витримує критики й інше виправдання: буцім президент США не має звички виокремлювати аудієнціями глав держав під час ГА ООН. Джордж Буш, нагадаємо, у 2008 році вихід із ситуації знайшов, поспілкувавшись із президентом України за декілька днів до приїзду національних лідерів до Нью-Йорку.
І навряд чи це навіть потрібно насильно пов’язувати із тим, що рік тому, у сам розпал передвиборчої кампанії у США, Ющенко зміг зустрітися лише з Маккейном. Те, що Обама знайшов для Ющенка час лише на декілька реплік під час загального прийому, насправді слід трактувати гранично просто:
цей американський президент не мав чого сказати цьому українському президентові.
Ця печать абсолютної беззмістовності поїздки Ющенка відбилася і на тих пунктах її програми, що таки були на порядку денному. Скажімо, єдиним політичним «результатом» його зустрічі з генсеком НАТО було те, що Расмуссен повторив: євроатлантичні перспективи України залежатимуть лише від Альянсу та від неї самої. Тобто сказав точно те саме, що й за декілька днів до того без будь-якої участі Віктора Андрійовича.
Втім, почасти вимушена відмова від притаманного Ющенкові вузького україноцентризму принесла й корисні плоди у вигляді ініціатив глобальних. Йдеться про запропоновані Президентом «екологічну конституцію світу» й антипіратську програму ООН з центром в одній із африканських країн. Останню пропозицію ВАЮ вніс уже під час промови на Генеральній Асамблеї.
Власне виступ глави держави на ГА ООН і став стислим відображенням усього його візиту — як за темами, так і за антуражем. Декілька разів поспіль проїхавшись по Росії (щоправда, жодного разу на цю державу прямо не вказавши) за її намагання тиснути на сусідні держави і маніпулювати історією, Ющенко перейшов до запевнянь про західну орієнтованість України, а далі — і до вищезгаданої пропозиції.
Наскільки ж ці його теми на Заході були цікавими і затребуваними, показала майже порожня нью-йоркська зала, в якій тільки найбільш терплячі змогли дочекатися виступу, що став цього дня (за київським часом — глибокої ночі) передостаннім.
І, незважаючи на ті чи інші політичні переконання, у цьому не слід шукати приводів для зловтішань. Бо
в Нью-Йорку Ющенко уособлював, насамперед, Україну, і ставлення до нього автоматично означало демонстрацію ставлення до держави та країни в цілому.
Интересы Тимошенко с ЕС и с Москвой
Премьер-министр Юлия ТИМОШЕНКО заявляет, что цивилизационный выбор Украины — это Европа, но при этом страна должна сохранить партнерские и взаимовыгодные отношения с Российской Федерацией.
Как передает корреспондент УНИАН, об этом она сказала сегодня в Крыму на 6-м саммите Ялтинской европейской стратегии (YES).
«Украина имеет четкий цивилизационный выбор — это европейское сообщество. Но партнерство, прагматические, взаимовыгодные, дружественные отношения с Россией, как с одним из наибольших наших соседей, — мне кажется, это значимая неотъемлемая часть логического развития Украины», — подчеркнула Ю. ТИМОШЕНКО.
При этом она отметила, что в настоящее время нагнетается искусственное противостояние между Украиной и Россией. При этом факторы нагнетания таких отношений находятся как на территории Украины, так и РФ.
Ю. ТИМОШЕНКО заявила, что она является «абсолютным сторонником политики возрождения «дружественных, но очень прагматических отношений» с Россией.
Премьер отметила, что партнерство должно базироваться на важных и актуальных для двух стран вопросах. При этом «раздражающие вопросы» между Украиной и Россией должны быть сняты.
«Нужно строить свои национальные интересы с учетом позиции партнера», — сказала премьер-министр.
Источник: unian.net
www.za.zubr.in.ua